Оресте, давайте розпочнемо по-порядку. Розкажіть, будь-ласка, з чого все починалося? Про що ви мріяли в дитинстві?

Точно не пригадую про що саме я мріяв у дитинстві. Але в моїй кімнаті завжди було багато різноманітних карт. Щойно я вивчав одну, батько відразу ж чіпляв на стіну нову. Таким чином я вивчив усі столиці, назви гір, морів та інших важливих географічних об’єктів. Тож бажання побачити це все стало мабуть цілком природнім.

Коли збиралися в першу подорож, надихалися кимось з найвідоміших мандрівників? Яка країна стала відправною точкою? В скількох країнах ви вже побували на сьогоднішній день?

Я почав подорожувати ще у шкільному віці. Правда, тоді це були різні міжнародні дитячі табори. Далі в університеті активно брав участь у конференціях по всій Європі, поєднуючи це все з юнацькими пригодами. Таким чином, на момент завершення навчання в університеті я відвідав порядка 25 країн.

А от перша справжня довготривала подорож відбулася у 2010 році в Індію, де я провів аж 5 місяців. Основними натхненниками тоді для мене були численні тревел-блогери, які публікувати статті і фото з тих місць, куди люди  зазвичай «їдуть жити у тапках».

Наразі я побував у 122 державах світу та збираюся відвідати абсолютно усі.

Для такої амбітної мрії потрібні немалі кошти. Чи підраховували загальну суму, витрачену на поїздки?

Позаминулого року, коли я подолав планку в 100 країн, то підрахував, що це коштувало мені приблизно 34 000 $. Відвідування другої сотні буде значно лорожчим і я вже починаю це відчувати.

На чому можна зекономити без втрати задоволення від подорожі?

Однозначно на харчуванні. Дуже часто якість їжі у дорогих і звичайних закладах не відрізняється. Я скажу навіть більше. Найсмачніші страви, які мені найбільше запам’яталися, були водночас найпростішими або навіть вуличною їжею.

З проживанням і транспортом таке правило не працює. Там, зазвичай, є чітка градація та відповідність ціни-якості. Тож, якщо хочете зекономити без втрати якості мандрівки, просто харчуйтеся там, де це роблять місцеві.

Скільки часу потрібно, аби зануритися в країну? 

Все відносно. Я провів 5 місяців в Індії та 4 у Мексиці, але побачив краплю в морі того, що пропонують ці країни. Натомість провів 2 дні у Сан-Сарино – і встиг навіть зустрітися з мером одного містечка. Вся суть у досвіді, який отримаєте.

Назвіть топ-3 місць, які залишили незабутні враження, і тих, які абсолютно розчарували.

З незабутніх вражень – Азорські острови, Південно-Африканська Республіка та Тайвань. А з тих, що розчарували? ….. Немає таких. 

Можете пригадати найекстремальнішу та найкурйознішу ситуації з усіх поїздок?

Якось я пішки посеред пустелі переходив кордон між Малі та Буркіна-Фасо у Західній Африці. Це доволі нестабільний регіон через війну в Малі. Тож прикордонники Буркіна-Фасо здивувалися, побачивши «білого» чувака в шортах, взяли мене у кільце і направили автомати. Мені довелося цілу годину по черзі витягувати усі речі з рюкзака, пояснюючи їхнє призначення, аби довести, що я не шпіон і не терорист, а звичайний мандрівник, який забрів у дуже нетуристичний регіон.

Якому видові туризму  надаєте перевагу: пізнавальному, екстремальному чи пляжному? Що для вас в поїздці принципово, а що зовсім не важливо?

Я б сказав пізнавальному, хоча люблю поєднувати різні варіанти. Мені важливо провести на вулицях країни деякий час, поспілкуватися з місцевими, проїхати локальним транспортом, подивитися на основні цікавинки. Звучить доволі стандартно, хоча більшість туристів так ніколи не роблять.

У вас буває відчуття перенасичення враженнями?

Звичайно. В таких випадках, я просто купую квиток назад до Львова або падаю десь на тиждень і залипаю в комп’ютер, займаючись своїми діловими справами.

Вважається, що тревел-блогером зараз бути модно. Чи приходиться вам витримувати конкуренцію? Переймаєтеся цим?

Коли я ще починав, то вважалося, що тревел-блогінг – це якась забавка для тих, кому немає чим зайнятися. Згодом з’явилося більше людей. Але, звичайно, є купа значно крупніших та відоміших блогерів. Але я цим зовсім не переймаюся, оскільки мій бізнес не у travel. Я заробляю в консалтингу, а подорожую і пишу про це, бо завжди так хотів робити і обрав діяльність, яку в принципі готовий робити навіть безкоштовно. Хіба це не один із алгоритмів успіху? (посміхається – ред.)

Як виникла ідея створення блогу Open Mind? І які ще онлайн-проекти ведете?

Скільки себе пам’ятаю, завжди хотів ділитися своїми напрацюваннями з широкими масами людей. А от ідея створення блогу з’явилася як шлях реалізації мрії до вільних подорожей світом. Спочатку я не знав, як почати заробляти віддалено. Але бачив, що усі мої рольові моделі ведуть блог. Тож я вирішив, що це мене кудись повинно привести. Таким чином я зареєстрував доволі нейтральне доменне ім’я «OpenMind.com.ua» (відкрита свідомість) та почав писати спочатку про якісь внутрішні речі.

З часом аудиторія почала рости, а мої навички в онлайн-індустрії покращуватися, що згодом вилилося у окрему професію та врешті переросло у системний бізнес.

Окрім самого блогу з соцмережами, якими він підсилений, я веду наступні проекти:

• ОМБІЗ Картель (https://ombiz.openmind.com.ua/) онлайн-клуб підприємців з платною помісячною підпискою;
• https://unistudy.org.ua/ – портал про міжнародні програми для української молоді;
• https://coliving.in.ua/ – перший колівінг у Львові;
• Книга Формула Продуктивності (https://ombiz.openmind.com.ua/book-formula), що є окремим бізнес-проектом;
• Зубатий Львів (https://openmind.com.ua/blog/lviv/) підкаст про амбіції, характер і перспективи Львова;
• крім того, я є Почесним Амбасадором Львова (http://ambassadors.lviv.ua/ua/team/orest-zub/);
• також до мене звертаються компанії та публічні установи за послугами консалтингу.

БелізСкільки в середньому за рік проводите часу не в Україні?

У 2013-2017 роках ми з дружиною проводили щомайменше по 6 місяців у році поза межами України у тривалих мандрівках. До пандемії це було приблизно 100 днів, оскільки значно покращилося транспортне сполучення Львова зі світом і простіше просто вилетіти кудись з маленьким багажем та повернутися назад. Також мені просто почало подобатися проводити більше часу у своєму рідному місті. А може це вік дається в знаки? (посміхається – ред.)

Як знаходите баланс між життям в дорозі, якісною роботою зі своїм тревел-блогом і бізнес-проектами?

Я написав про це цілу книгу Формула Продуктивності. Вся фішка у тайм-менеджменті, де є купа рухомих частин. Поєднати їх між собою – це справжнє мистецтво.

Опишіть свій робочий день.

Прокидаюся між 7 та 8 годиною. Миюся, снідаю. На 9 іду у свій офіс, що за 5 хв пішки від дому. В першу чергу беруся за пріоритетні ділові справи. О 13:00 – зідзвін з командою. О 14:00 – обід. 15:00-18:00 ділові зустрічі, інтерв’ю, залишкові адміністративні бізнесові справи. 19:00-21:00 заняття спортом (я вправний тенісний гравець) або посиденьки з друзями. До 23:00 зазвичай я уже в ліжку.

У вас взагалі є вільний час? Як любите відпочивати?

Насправді графік доволі інтенсивний, але вільний час з’являється тоді, коли я захочу.

В якості відпочинку зависаю з друзями у львівських кнайпах, граю в теніс, катаюся на велосипеді чи сноуборді, або ж просто їду кудись за місто з дружиною або відвідуємо тестя у селі в Карпатах. можемо вибратися з друзями на пікнік.

Ну і звичайно подорожі. Якщо стає нудно, просто купую квиток і лечу розвіятися.

Ваша книга “Формула Продуктивності“ про саморозвиток та мотивацію стала справжнім бестселером. Тож розкрийте нашим читачам секрет: як встигати все? Існує універсальна формула?

Універсальної формули не існує. Принаймні я її не знайшов. У книзі подано понад 100 різних прийомів, методів і техніх по тайм-менеджменту, мотивації та персональній продуктивності. Читачу достатньо спробувати їх та обрати для себе найдієвіші, вивівши таким чином власну формулу продуктивності.

А коли побачить світ ваша нова книга про подорожі?

Сподіваюся наступної весни. Це буде книга про подорожі. Насправді я збирався опублікувати її вже у 2020, але пандемія і закриті кордони мабуть не найкращий час на це. Натомість планую зробити гучний реліз, які тільки знімуться всі тревел-обмеження. Це буде гарний інфопривід для спраглих до мандрів людей.

Що вас надихає?

Все і нічого. Це радше внутрішній стан, при якому відчуваєш, що займаєшся гідною справою, яка розвиває тебе самого і не залишається непоміченою суспільством.

Ви зазвичай подорожуєте з дружиною. Як ви познайомилися? Як вона віднеслася до вашого захоплення? Їй теж приходиться в поїздці працювати онлайн?

Так. Приблизно 80% подорожей ми здійснюємо разом. Познайомилися колись дуже давно на одній вечірці в спільного друга, коли вона була з іншим хлопцем. Потім пройшло ще пару років. Я акурат повернувся з Індії, а вона тоді якраз розійшлася з хлопцем, і наші шляхи знову перетнулися (посміхається – ред.). Марті було цікаво спостерігати за моїми фото з мандрівок. Тож як тільки ми вперше разом поїхали за кордон, вона підсіла на те саме, що і я.

Мартуся займається мистецьким проектом Галерея10 і більшість справ може здійснювати дистанційно.

Де вас застав карантин? Чим займалися весь цей час? Як коронавірус вплинув на ваше життя?

Пандемія застала нас у Австралії і ми ледве встигли повернутися, прилетівши у Бориспіль за 2 години до закриття аеропорту. Це була ще та пригода.

В цілому коронавірус змусив оптимузувати ряд процесів, а також довів, що свого часу я обрав правильну і сталу бізнес-модель. Ми практично не постраждали у фінансовому плані.

Також завдяки «new normal» вдалося запустити новий бізнес – Колівінг. Це своєрідне поєднання довготривалої оренди житла, коворкінгу та спільноти резидентів.

Коли повністю відновиться авіасполучення, куди плануєте відправитися в першу чергу?

У ті країни, де я ще не був. Зокрема, через пандемію скасувалися мої уже заброньовані подорожі у Анголу, Намібію, Ботсвану і Сан-Томе. Насправді ще не знаю, куди полечу в першу чергу. Це залежатиме від ситуації з квитками.

Зараз особливої популярності набув внутрішній туризм. Де ви любите бувати в Україні?

Обожнюю свій рідний Львів, а також навколишні терени. Карпати також під боком. Недавно повернулися із довгого вікенду на Херсонщині, куди дісталися прямим літаком зі Львова. Дуже цікавий, насичений і самобутній регіон. Всім рекомендую.

Про що мрієте?

Про те, щоб Україна врешті інтегрувалася у цивілізовані західні рухи (ЄС + НАТО), де пануть чіткі правила та високі стандарти життя і безпеки. Ця пандемія чітко показала, як ми вкотре лишаємося за бортом на стику різних світів. Озираючись на історичні події, думаю, що довго у таку біполярність бавитися не зможемо.

Що можете порадити тим, хто боїться подорожувати? 

Просто придбайте квиток на літак, а про все решту вже подбає життя. Ось побачите.