Про український музей
Директорка музею Марія Ошуст розповіла, що створити таку колекції їм запропонувала колекціонерка з Канади. У музеї радо прийняли пропозицію тієї жінки. Ідею реалізували, щоб показати особливості різних регіонів. Так, у музеї присутні вишивки з: Чернігівщини, Гуцульщини, Полісся та інших українських країв. Їх можна відрізнити за кроєм та орнаментами. Наприклад, вишиття білими нитками по білій тканині характерне для Полтавщини.
Кураторка музею Любов Волинець знається на вишиванках настільки добре, що може розпізнати походження виробу на дотик, із заплющеними очима. На її думку, кожна сорочка може розповісти історію, якщо вміти розпізнавати її знаки. Тож не дивно, що зараз вишитими сорочками активно цікавляться нащадки іммігрантів з України, які вже не володіють українською мовою, але вивчають генеалогічні студії свого роду.
Про інтерес до вишиванок говорить і директорка сувенірної крамниці музею Лариса Сегіда-Плащук. Щороку вона літає до України за цікавими зразками, які можуть захопити американську аудиторію. Каже, що особливо популярними є вироби з білим вишиттям на кольоровому тлі. Такі сорочки виглядають модерно. Їх залюбки носять не лише українці. Також жінка розповіла, що нерідко гостями музею є студенти нью-йоркських коледжів, які вчаться на дизайнерів одягу. А покупці сорочок найчастіше навідуються після перегляду виставок, вражені та натхненні красою автентичних українських вишиванок.
