Контактна інформація

04050, Україна, м.Київ
метро Лукьянівська
вул. Юрія Ільєнко 5б

Зв'язок з нами

Софія Київська – національний історико-архітектурний заповідник, який входить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Окрім цього, саме Софіївський собор є візитною карткою столиці.



Знайомство туристів із культурою України починається із Софіївського собору. Відвідавши цю величезну споруду, гості та жителі столиці можуть доторкнутися до історії предків, насолодитися могутньою красою та розкішшю заповідника.

Коротко про Софіївський собор

Софія Київська є однією з небагатьох уцілілих будівель часів Київської Русі, що розташована у самому центрі столиці України. Цей собор має декілька назв: “Свята Софія Київська”, “Софійський собор”, “Софіївський собор”, “Собор святої Софії – Премудрості Божої”, “Софійський музей”, “Національний заповідник Софія Київська”.

Назва храму походить від імені “Софія”, що перекладається з грецької як “мудрість”. Собор був найголовнішою християнською святинею Східної Європи та історичним центром Київської митрополії. У ньому проводились посадження на київський престол князів, збиралося віче, приймалися іноземні посли.

Сьогодні Софіївський собор знаменитий своїми унікальними фресками (понад 3000 метрів квадратних) та мозаїками (на площі у 260 метрів квадратних) XI століття. Храм має такі розміри:

  • довжину – 41,7 метра,
  • ширину – 54,6 метра,
  • висоту до зеніту головного куполу – 28,6 метра.

Грандіозні розміри, інтер’єр та ускладнена структура – середньовічна модель Всесвіту, а вигляд ззовні відтворює образ Небесного Єрусалиму. Стіни викладені з природного каменю – рожевого кварциту та граніту. Храм має пірамідальний ступеневий силует: 12 куполів оточують центральний великий купол, а з 3 сторін прилягають 2 відкриті галереї (одноярусна зовнішня та двоярусна внутрішня), 5 нав на сході завершені апсидами.

Оформлення Софіївського собору гармоніювало з архітектурою. Головний вівтар та центральний купол храму прикрашені неповторними мозаїками, ніші на фасадах та стовпи галерей – фресками. На дзвіниці собору зображені сцени ігор, що проводились на честь вельмишановної княгині Ольги у Константинополі, організовані імператором Порфірогенетом. Також на фресках зображені: музики, міми, танцюристи, перегони колісниць, жонглери. Фрески, створені у XVІІ – XІX століттях, присвячені релігійній темі. На деяких із них можна побачити не лише портрети князя Ярослава, а і його родини.

Читати  Загадковий Пазлвуд – ліс, що надихнув творців Гаррі Поттера, Володарів перснів і не тільки

Історія Софіївського собору

Будівництво Софійського собору почалося в часи розквіту Київської Русі. Не існує єдиної думки щодо питання, хто почав будівництво храму. За однією версією, це зробив Володимир I Святославич, за другою – собор побудував у 1020 – 1037 роках його син Ярослав Мудрий.

У “Новгородському першому літописі” говориться, що у 1017 році Київська Софія була закладена Ярославом Мудрим, але у “Повісті минулих літ” розповідається про початок будівництва храму Ярославом Мудрим у 1037 році. Собор почали будувати на місці перемоги киян над печенігами у 1036 році. Припускають, що споруду Софії Київської будували греки з Константинополя (у споруді видно традиції візантійського зодчества).

Протягом двох століть (XIV – XV) кияни вели боротьбу з польськими та литовськими феодалами. Спустошували місто своїми грабіжницькими набігами кримські татари. У XVI столітті захоплений уніатами Софіївський собор занепав.

Читати  У центрі Києва відкрили пам'ятник поліцейському

У XVII столітті (30 – 40-і роки) було засновано чоловічий монастир митрополитом Петром Могилою. Дерев’яні будівлі монастиря були знищені під час великої пожежі у 1697 році. Лише у XVII – XVIII століттях почалося кам’яне будівництво. Великий внесок зробив у відновлення храму гетьман Іван Мазепа.

Будівництво закінчилось у 1767 році. За цей час були споруджені: дзвіниця, трапезна, пекарня, брама Заборовського (західні ворота), будиночок митрополита, в’їзна башта (південна), мур монастиря, братський корпус та бурса. Після поновлення собору у зовнішньому вигляді можна побачити стиль української барочної архітектури. Окрім того, часткові перебудови були проведені у XIX столітті.

Софіївський заповідник

Створений у 1934 році Софіївський заповідник, вже був відкритий у травні 1935 року для відвідувачів. З 1994 року має статус Національного.

Київський Софійський заповідник охоплює:

  • Софіївський собор – найголовніша християнська святиня всієї Східної Європи, головний храм України. У 2016 році (21 лютого) відновилися богослужіння, які не проводились понад вісім десятиліть.
  • Дзвіницю – український національний символ та символ столиці. Збудована в 1699 – 1706 роках у стилі козацького (українського) бароко. Її висота – 76 метрів, у ній зберігається дзвін, відлитий у 1705 році на замовлення та кошти Івана Мазепи. Його вага – 13 тонн, а висота – 1,25 метра.
  • Браму Заборовського – найяскравіший зразок українського бароко, побудована у 1746 році. Це західний парадний в’їзд від Золотих воріт до резиденції митрополитів.
  • Будинок митрополита – колишня резиденція митрополитів київських, зараз входить до музейного закладу. Є пам’яткою палацової архітектури XVIII століття.
  • Бібліотеку Ярослава Мудрого. Вперше про неї згадується в 1037 році, як про першу бібліотеку Київської Русі. Книгами займалися ченці. Під час ворожих набігів вони переховували найцінніші речі у підземних ходах. Місце схованки було найсуворішою таємницею, яка померла разом із ченцями. Тому, де зараз знаходиться перша бібліотека, існує багато версій.
  • Малу або Теплу Софію – трапезна церква монастиря. Будувалася з 1722 року по 1730 рік. Спочатку тут була розташована церква Воскресіння Лазаря. Потім її перебудували (1822 рік) на церкву Різдва Христового (зимову). Для богослужіння храм був зачинений з 1929 року по 2016 рік.
  • Хлібню – збудована у 1722 – 1730 роках як пекарня Софіївського монастиря. Пізніше була перебудована під управління єпархією – консисторію. Зараз це виставкові зали.
  • В’їзну вежу на півдні – в’їзд на територію Софіївського монастиря зі сторони Володимирської вулиці. Була побудована гетьманом Мазепою. Шпиль прикрашала постать Архангела Михаїла у виді флюгера.
  • Братський корпус, де розташовувалися чернечі келії Софіївського монастиря. Пізніше був перебудований на господарські приміщення та стайні.
  • Семінарію (бурса) – будинок будувався як монастирські келії, де жили ченці. За часи митрополита київського Болховітінова використовувався як митрополичі покої. Пізніше, після закриття монастиря, в келіях розмістили бурсу – духовну школу, яка проіснувала до 1917 року.
Читати  Захопливі фільми, які надихнуть на подорож до Італії

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *