Унікальні будівлі шкіл, які багато років залишалися непоміченими
В українській глибинці ховається безліч маловідомих, але вкрай цікавих для туристів локацій. Якби про них знали більше, то в такі місця їздило б немало людей. Сьогодні розповім про цілу серію цікавих будівель, які точно заслуговують уваги та окремих туристичних маршрутів.
Мова піде про так звані Школи Лохвицького земства колишньої Полтавської губернії. Це серія будівель шкіл, збудованих на території сучасної Полтавщини. Вони не схожі ні на які інші, бо зведені у стилі українського модерну, а прикладів цієї течії залишилося вкрай мало.
Школи, про які заговорили в колах туристів
У 2016 році активісти заснували проект “Школи Лохвицького земства” та займаються порятунком унікального архітектурного спадку України початку XX століття – будівель у стилі українського модерну. Їх відновлюють, вносять у реєстри пам’яток та намагаються поширити інформацію про ці локації якомога більшому колу людей.
Мені пощастило брати участь у відновленні земської школи в селі Христанівка – одного з об’єктів Шкіл Лохвицького земства. Школа перебувала у дуже занедбаному стані. Але двоє активістів з Києва, Оксана та Орест Олійники, які переїхали жити у це село Полтавської області, сприяли розголосу цієї ситуації.
Їм вдалося зібрати людей на декілька толок, щоб прибрати та привести до ладу територію школи. Пізніше у приміщенні школи вони відкрили Музей історій Христанівки, налагодили роботу з архівом музею у Лохвиці й посприяли наданню Христанівській школі звання “Пам’ятка історії” Школи Лохвицького земства.
Це змусило багатьох задуматися над тим, чому б не присвятити цілий окремий маршрут по цих школах для туристів. Отже, чим цікаві ці школи туристам? Для цього давайте проведемо дуже короткий екскурс в історію.
Казали, що такого стилю не існує
3 травня 1908 року у тогочасній Російській імперії прийнято закон щодо впровадження в межах держави обов’язкової загальної початкової освіти. Полтавська губернія була однією з перших, де розгорнулося будівництво навчальних закладів.
Етнографиня Олена Пчілка подала ідею про те, що земські школи мали б бути споруджені в українському стилі. Проте багато хто говорив, що такого стилю просто не існує. На щастя, знайшлася людина, яка довела зворотнє. Цією людиною був архітектор Опанас Сластіон.
Кількома роками раніше, у 1903-му, в Полтаві постала одна з найвідоміших будівель у стилі українського модерну – Будинок губернського земства. В основу дизайну будівлі поклали форми української народної церковної та хатньої архітектури. Врешті саме ця будівля дала початок стилю. Зараз у приміщенні цієї будівлі знаходиться Полтавський краєзнавчий музей.
Архітектор, художник та етнограф Опанас Сластіон ретельно вивчав українську етнографію й досліджував народну творчість. У 1903 році він визначив основні ознаки української архітектури: шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон, чотирисхилі або наметового типу дахи та башти-вежі над входом.
Сластіон вважав, що основні елементи архітектури можуть бути давніми, але трактування їх завжди має бути новим, тому сміливо експериментував із традиційними архітектурними формами. Наприклад, в архітектуру шкіл гармонійно вписалися візерунки вишивок з альбому Олени Пчілки: ними прикрасили стіни будівель.
Кількома роками раніше, у 1903-му, в Полтаві постала одна з найвідоміших будівель у стилі українського модерну – Будинок губернського земства. В основу дизайну будівлі поклали форми української народної церковної та хатньої архітектури. Врешті саме ця будівля дала початок стилю. Зараз у приміщенні цієї будівлі знаходиться Полтавський краєзнавчий музей.
Архітектор, художник та етнограф Опанас Сластіон ретельно вивчав українську етнографію й досліджував народну творчість. У 1903 році він визначив основні ознаки української архітектури: шестикутні трапеційні прорізи дверей і вікон, чотирисхилі або наметового типу дахи та башти-вежі над входом.
Сластіон вважав, що основні елементи архітектури можуть бути давніми, але трактування їх завжди має бути новим, тому сміливо експериментував із традиційними архітектурними формами. Наприклад, в архітектуру шкіл гармонійно вписалися візерунки вишивок з альбому Олени Пчілки: ними прикрасили стіни будівель.
