Про це повідомила завідувачка відділу виставок музею Світлана Романенко.
«Пан Володимир подарував нашому музею чудовий оригінальний експонат – макет старовинного селянського двору з села Новопетрівське Новоодеського району Миколаївщини. Зараз ми створюємо для нього спеціальну вітрину і виставимо у залі етнографії», – розповіла Романенко.
«Я народився і виріс у селі Дорошівка Вознесенського району. Можливості займатися в якихось спеціалізованих гуртках не було. Тому батьки виписували журнали і я по них майстрував різні моделі літаків та іншої техніки. Це було моїм улюбленим заняттям, я був фанат авіамоделювання. Потім пішов в армію, служив у космічних військах, викладав у школі інформатику та вів гурток моделювання для дітей. Згодом став професійним військовим з іншого фаху, але захоплення дитинства не минуло. Щоправда, якщо раніше я віддавав перевагу військовій техніці, то зараз переорієнтувався на історію свого народу», – розповів Мар’янов.
Він їздить по селах, шукає старі хати 18-19 століття, робить замальовки, а потім втілює побачене у своїх діорамах.
«Час минає, ми втрачаємо надбання своїх предків, те, як вони жили, як вели господарство. Отож, своїми роботами я хочу залишити майбутнім поколінням уяву про те, яким було життя в українському селі 100-200 років тому», – додав майстер.
Його роботи з цієї тематики нині вже прикрашають приватні колекції шанувальників з різних куточків України. На виготовлення однієї такої діорами він витрачає від 2-3 тижнів до 2 місяців і більше. Працює переважно вночі, коли нічого не заважає зосередитися на творчості. Адже живе у селі, а там, як відомо, роботи вистачає на весь світловий день.
Перш ніж взятися за виготовлення діорами, Мар’янов багато читає, шукає в архівах інформацію, бо, насамперед, дбає, щоб його витвори були автентичними, відповідали історичній реальності.
Його моделі виготовлені переважно з дерева, льону, бур’яну, листя, глини та піску. Майстер у своїх роботах також широко використовує дерев’яні палички для морозива та розмішування кави.
«Це захоплення, окрім всього іншого, потребує ще й матеріальних вкладень. А зараз з роботою у селі, як відомо, сутужно. Тож у спеціальних магазинах для моделювання я намагаюся купувати лише найнеобхідніше – фарби, інструменти, а ще – фігурки тварин і людей. Та й їх частенько доводиться переробляти, розмальовувати. Це своєрідний живопис у стилі реалізму. А все це загалом ще й слугує окремим видом медитації, бо працює як своєрідний антидепресант», – поділився майстер своїми відчуттями.
