Париж відомий своїми широкими проспектами та романтичною архітектурою, які так приваблюють іноземних туристів. Багато цих знаменитих споруд з’явилися завдяки барону Жоржу-Ежену Осману, який досі є одним з найбільш суперечливих містобудівників в історії Франції.
Повне оновлення Парижа, яке пізніше назвали “османізацією”, відбулося між 1853 і 1870 роками. Після цього Осман був звільнений через величезне невдоволення громадськості. Однак він встиг перетворити місто радикальними способами, зносивши цілі квартали та будуючи абсолютно нову інфраструктуру.
Більше повітря Парижу
У 1852 році племінник Наполеона, імператор Наполеон III, оголосив Париж серцем Франції. Він захотів прикрасити місто, відкрити нові вулиці і зробити робочі приміщення, в яких не вистачало повітря та світла, більш здоровими.
В цей час місто боролося з холерою, тифом та іншими недугами. Старі квартали Парижа імператор вважав брудними і переповненими, тому потребували “зачистки”.
Цю місію Наполеон III доручив барону Жоржу-Ежену Осману, якого він призначив префектом департаменту Сени. Перед ним стояло завдання – дати Парижу більше повітря та об’єднати його.
Новий Париж
Осман розширив тісні середньовічні вулиці на великі проспекти. Він анексував передмістя навколо Парижа, побудував нові каналізаційні системи та багато іншого.
Ці зміни відбулися надзвичайно швидко, оскільки Осману більше не потрібно було узгоджувати рішення з парламентом. Завдяки новому правилу, він мав лише схвалити привласнення земель в імператора.
Під час ремонту Осман зніс приблизно 12 тисяч будівель. Він побудував ліхтарні стовпи для більш безпечного нічного життя, провів каналізацію та водопроводи для чистої питної води. Він також створив осьову систему вулиць, яка висвітлювала важливі культурні центри паризького життя.
Міська схема також передбачала будівництво споруд, які зараз дуже важливі для Парижа. Зокрема, це – Опера Гарньє та знакові будівлі вздовж бульвару Османа.
Невдоволення парижан
Пошуки чистоти Османа призвели до того, що значна частина найдавнішої архітектури Парижа була зруйнована. Це викликало величезне невдоволення громадськості.
Французький історик Патріс де Монкан, вважає, що Осман був несправедливо підданий критиці, а частину цієї негативної репутації можна віднести до легендарного письменника Віктора Гюго.
Республіканці зневажали Другу імперію. І Наполеон III, і Осман стали жертвами цієї політичної реакції. Віктор Гюго ненавидів його, і оскільки всі у Франції вважали все написане ним словом Божим, вони ненавиділи і Османа. В одному зі своїх творінь письменник звинуватив Османа у знищенні середньовічної чарівності міста,
– писав Монкан.
Зручні для Наполеона III широкі вулиці мали іншу мету. Будь-яке повстання або протест після державного перевороту імператора можна було швидко зупинити військовим втручанням. На історично вузьких вулицях це було набагато складніше зробити.
Окрім цього, новий Париж не був таким різноманітним, як оригінальне місто. Значна частина нової архітектури призначалася для обслуговування знаті та створила чіткий розрив між багатими та бідними парижанами.
Відтоді минуло багато років, однак парижани досі дискутують, чи правильно вчинив Осман. Одні вважають створені ним вулиці прекрасними і мальовничими, інші ж переконані, що він знищив історичну особливість міста.
