Туристи, які підіймаються, зазнають великих фізичних навантажень. Зазвичай вони дуже зосереджені та дивляться тільки під ноги.

Завжди робіть крок убік і пропускайте тих, хто підіймається. Адже їм складніше зупинитися, пропустити тих, хто йде донизу, а потім знову набрати розгін.

Будьте уважні при наближенні байків або вершників

Загалом, за правилами, головний на пішохідній доріжці – саме піший турист. Однак “сперечатися” з велосипедом, мотоциклом або конем – досить небезпечно.

Тому краще відійти й дати дорогу тим, хто стрімголов мчить гірськими схилами.

Якщо ж ви зустріли вершника або цілу групу на конях, також негайно поступіться шляхом. Не намагайтеся погладити або погодувати коней – тварини можуть злякатися і стати непередбачуваними.

Йдіть по одному

Навіть якщо ви мандруєте великою веселою групою, на вузьких стежках можна рухатися тільки вервечкою, по одному. Намагайтеся не займати усю стежку, особливо в вузьких місцях з обмеженою видимістю.

Нехай найповільніша людина йде першою

Здається, це правило нелогічне. Однак поставте себе на місце учасників, які йдуть повільно. Вони й так вибиваються із сил, пробуючи наздогнати усю групу.

Щойно найслабші підходять на місце привалу, як сильні підхоплюються – вони вже перепочили, слабших дочекалися, можна йти далі.

Це перетворює похід для слабких учасників на пекло. Тому краще трохи пожертвувати швидкістю і поставити попереду повільних учасників.

Втім, це правило не є “залізним” – буває, що найсильніших туристів відправляють уперед, щоб готувати вечерю або розкладати табір. Іноді групу навіть ділять на кілька підгруп, кожна з яких має власний темп.