На півдні Тернопільщини, серед гір, півтори башти нагадують про спорожніле селище, де був центр князівства. Зараз елегантний Червоногородський замок не перебуває на обліку як архітектурна чи історична пам’ятка. Тут не проводили жодних консерваційних, а тим паче реставраційних робіт.
Мурований замок в облозі
На початку 17 століття Червоноград став власністю львівського каштеляна Миколи Даниловича. Тоді ж з’явився мурований замок. Його систематично атакували козаки, опричники та угорці. Турки завоювали замок та на деякий час залишили місто спорожнілим. Напівзруйнований замок простояв до початку XIX століття.
Будував палац Понінський
Австрійський уряд продав Червоноград та землі навколо Каролю Понінському. Новий власник розібрав дві башти й три крила старого замку Даниловичів, натомість відновив дві вежі та облаштував класицистичний палац. Вежі нового палацу йому видалися низькими, він розібрав та спорудив ще вищі, в неоготичному стилі з великими вікнами та гребнями зверху. Разом з баштами панич «підняв» на один поверх нижні крила палацу. Над руїнами облаштував терасу. Її передня частина була відкрита, натомість десять колон відмежовували задню.
Інфраструктура навколо замку
Автором усіх перебудов при Понінських вважають Фредерика Баумана. Пізніше невеликі зміни здійснив львівський архітектор Казимир Мокловський.
Із західного боку палацу заклали круглий газон, який розділяла доріжка з високими трояндами обабіч, зі східного – квітник обмежував оборонний мур старого замку. Поруч був фонтан, а у садку облаштували теплицю для екзотичних рослин.
Групи ялин, що росли неподалік, затіняли обидві вежі. Між ними залишили широкий просвіт. Будівлю оточував парк, який займав близько восьми гектарів. На схилах палацового пагорба стрічками росли дуби, липи, акації. Одну зі скель з мальовничим виглядом обладнали альтанкою для спостережень.
Подальша доля замку
Після смерті Калікста Понінського палац перейшов у власність князів Любомирських. Споруда постраждала під час Першої, а надто – Другої Світових воєн. Наприкінці Другої Світової у стінах палацу розмістилися стрільці польської самооборони, яких атакували українські повстанці. Внаслідок тієї сутички загинули мирні жителі.
Після війни поляків вивезли, місто спорожніло. Згодом поселення Червоне остаточно перестало існувати. Тепер лише руїни неоготичних веж та костелу нагадують про колишнє місто, замок та його власників. А поруч із залишками палацу залишився дитячий літній табір.